Яловенко Н.І. Предмет Основи медсестринства Група 2 – А с/с Дата 08.02.22р. Тема № 29 Практичне заняття «ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ТЯЖКОХВОРИМИ ТА АГОНУЮЧИМИ»

 

Викладач	Яловенко Н.І.
Предмет	Основи медсестринства
Група	2 – А с/с
Дата	08.02.22р.
Тема  № 29 Практичне заняття	«ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ТЯЖКОХВОРИМИ ТА АГОНУЮЧИМИ»

 

Виконати завдання

І. Дати відповіді на запитання:

1. Визначення поняття термінальний стан.

2. Симптоми біологічної та клінічної смерті.

3. Протипоказання до проведення реанімаційних заходів.

4. Правила поводження з трупом.

 

ІІ. Вирішити ситуаційні задачі:

1. У пацієнта відсутнє дихання, пульс не пальпується, не вислуховується серцебиття, стан непритомності, шкірні покриви бліді, м’язи розслаблені, відвисання нижньої щелепи, зіниці розширені на світло не реагують, тіло на дотик холодне, на спині великого кольору плями синюшного кольору.

Оцінити стан пацієнта.

Чи потрібно проводити реанімаційні заходи?

2. У тяжкохворого раптово виникла непритомність, уповільнилось дихання і серцебиття, шкірні покриви бліді і ціанотичні, зіниці розширені. Пройшло 3 хвилини з моменту припинення дихання і серцебиття.

Оцінити стан пацієнта.

Що слід робити першочергово?

 

ІІІ. Вирішити тестові завдання: «Спостереження за пацієнтом»

1.     Медична сестра доглядає за пацієнтом К., 23 роки, який лікується в терапевтичному відділенні з приводу крупозної пневмонії. У пацієнта гарячка. Які ознаки характерні для третьої стадії гарячки?

1. Підвищений тиск
2. Рідкий пульс
3. Пітливість
4. Наростання температури
5. Блідість шкіри обличчя

2.               Яка клінічна ознака характерна для легеневої кровотечі?

1.    Кров, що виділяється, має кислу реакції при визначенні pH

2. Виділення пінистої крові яскраво-червоного кольору
3. Відсутність блювання
4. Артеріальна гіпертензія
5. Блювання "кавовою гущею"

3.               У пацієнта II стадія гарячки. Виберіть метод, який не належить до фізичних методів боротьби з гіпертермією:

1. Обтирання тіла водою з оцтом
2. Вологе обкутування всього тіла хворого
3. Застосування міхура з льодом
4. Застосування клізм з холодною водою
5. Парентеральне введення розчину анальгіну.

4.     Пацієнт Р., 23 р., знаходиться на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з приводу захворювання, яке ускладнилось сепсисом. Добові коливання температури

тіла становить 3 - 4°С. Який тип температурної кривої спостерігається в даному випадку?

1. Неправильна
2. Ремітуюча
3. Хвилеподібна
4. Гектична
5. Інтермітуюча

5.     Під час обстеження пацієнта К., 55 років, що лікується у кардіологічному відділенні з приводу ішемічної хвороби серця, медична сестра дослідує пульс. Пульс регулярний, його частота складає 98 пошт./хв. Як охарактеризувати такий пульс?

1. Аритмія
2. Напружений
3. Повний
4. Тахікардія
5. Брадікардія.

6.     Пацієнту з тяжкою серцево-судинною недостатністю лікар призначив досліджувати пульс кожні три години і доповідати дані досліджень. Які властивості пульсу повинна визначити медична сестра?

1. Пульсові коливання, наповнення
2. Частоту, висоту, напруження
3. Частоту, ритм, напруження, наповнення
4. Висоту, швидкість, ритм
5. Напруження, швидкість, пульсові коливання

7.               Чоловік, 60 років, звернувся до дільничного лікаря на прийом з приводу скарг на головний біль, запаморочення, шум у голові, загальну слабкість. При обстеженні: AT 180/95 мм.рт.ст. Як називається такий показник артеріального тиску?

1. Артеріальна гіпертензія
2. Артеріальна гіпотензія
3. Гіпертермія
4. Тахікардія
5. Брадикардія

8.               неврологічному відділенні при обстеженні пацієнта К., 55 років, медична сестра оцінювала властивості пульсу і виявили, що він є нерегулярним (неритмічним). Як оцінити такі зміни пульсу?

1. Гіпертензія
2. Гіпотензія
3. Аритмія
4. Брадикардія
5. Тахікардія

9.               При передачі чергування у відділенні медсестра доповіла, що у пацієнта з пневмонією сильний головний біль, відчуття жару, температура 39,2°С. Яке незалежне медсестринське втручання необхідно здійснити медичній сестрі?

1. Змінити натільну білизну, напоїти чаєм

2.               Прикласти до голови холодний компрес, обтерти тіло холодною водою

3.               Обмити тіло водою з милом, укрити ковдрою

4.               Заспокоїти, створити положення за Фаулером

5.               Поставити банки повздовж хребта

10.            У хворого виник гострий біль в ділянці серця і задишка. Яке положення повинна надати медсестра пацієнту?

1. Лежаче на животі

2.               Лежаче на пораженій стороні

3.               Напівлежаче в ліжку або сидяче в кріслі

4.               Лежаче з опущеним головним кінцем

5.               Положення Сімса

11.  Який першочерговий захід необхідно запланувати медсестрі при догляді за хворим з гарячкою в третій стадії?

1. Контроль пульсу і артеріального тиску

2.              Зміна постільної білизни, вимірювання пульсу

3.               Вимірювання t тіла і пульсу

4.               Контроль за диханням і артеріальним тиском

5.               Провітрювання кімнати, вимірювання температури

12.            Больной М., поступил в кардиологическое отделение с диагнозом "ишемическая болезнь сердца". Палатная медсестра проводит медсестринское обследование, изучает частоту пульса. Какой должна быть частота пульса в норме?

1.   50 - 60 уд./мин.

2.               40-50 уд./мин

3.               60-80 уд./мин.

4.               80-100 уд./мин.

5.               90-110 уд./мин.

13.            Больной Д. находится в пульмонологическом отделении с диагнозом "бронхиальная астма". Палатная медсестра проводит медсестринское обследование, определяет частоту дыхания. Какой должна быть частота дыхания в норме?

1. 10-12 в мин.
2. 12-16 в мин.
3. 16-20 в мин
4. 22-24 в мин
5. больше 30 в мин

14.            В терапевтическом отделении находится больной В. с диагнозом 'хронический гломерулонефрит". После обследования палатная медсестра выявила приоритетную проблему - отеки. Какое медсестринское вмешательство должно быть включено в план сестринского ухода?

1. Катетеризация
2. Промывание мочевого пузыря
3. Постановка очистительной клизмы
4. Подача увлажненного кислорода
5. Контроль водного баланса

15.            Пациент М., находится в пульмонологическом отделении с диагнозом "хронический обструктивный бронхит, дыхательная недостаточность". Медсестра выявила приоритетную проблему у пациента - одышка в покое. Какой физиологический показатель должен оцениваться медсестрой в первую очередь?

1. Температуру

2.               Частоту дыхательных движений

3.               Пульс

4.               Артериальное давление

5.               Суточный диурез

16.            Пациент Д., 45 лет, находится в инфарктном отделении с диагнозом "острый инфаркт миокарда". Ночью у пациента развился приступ удушья с выделением при кашле пенистой розовой мокроты. Дежурный врач назначил оксигенотерапию. Медсестра проводит подачу кислорода через носовой катетер. Какой раствор используется

в аппарате Боброва в данном случае?

1. Кипяченую воду

2.               0,9 % раствор натрия хлорида

3.               2 % раствор натрия гидрокарбоната

4.               1 % раствор борного спирта

5.               70 % этиловый спирт

17.            Пацієнт знаходиться в стані гарячки, скаржиться на відчуття жару, загальну слабкість, сухість у роті. Шкіра обличчя червона, гаряча на дотик, губи вкриті кірками. Медична сестра, здійснюючи догляд за пацієнтом, прикладає холодний компрес до чола в першу чергу з такою метою:

1. Зменшення тепловіддачі

2.               Зменшення головного болю

3.               Зменшення запального процесу

4.               Збільшення кровонаповнення судин

5.               Посилення тепловіддачі

18.            Медсестра проводить інгаляцію кисню пацієнту через носовий катетер від централізованої подачі. Для запобігання розвитку пролежнів слизової оболонки носових ходів необхідно:

1. Змінювати положення катетера в носових ходах кожні 30-40 хвилин

2.               Забезпечити концентрацію кисню в повітрі до 30 - 40 \%

3.               Відрегулювати оптимальну дозу кисню 4 - 6 л за хвилину

4.               Зволожувати кисень через апарат Боброва водою

5.               Змочувати катетер стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду і вводити на глибину 15 см

19.            Медична сестра досліджує пульс пацієнта, у якого визначено високий артеріальний тиск. Вона з’ясувала, що пульс твердий. Це свідчить про порушення такої властивості пульсу:

1.     Дефіцит

2.               Напруження

3.               Ритм

4.               Частота

5.               Наповнення

20.             Пацієнт, що страждає на серцеву недостатність, скаржиться медсестрі на задишку при фізичному навантаженні та виділення більшої кількості сечі вночі ніж вдень. Це заважає йому відпочивати. Таке явище називається:

1. Ніктурія

2.               Олігурія

3.               Поліурія

4.               Анурія

5.               Ішурія

21.             У пацієнта серцево-судинна патологія. Він не знає, скільки можна вживати рідини на добу, боїться виникнення набряків. Медсестра навчає пацієнта контролювати

добовий діурез та кількість вжитої рідини, пояснює їх нормальне співвідношення. В нормі добовий діурез становить:

1.  85 - 90 % від усієї вжитої рідини

2.               70-80 % від усієї вжитої рідини

3.               60-75 % від усієї вжитої рідини

4.               55 - 60 % від усієї вжитої рідини

5.               45 - 50 % від усієї вжитої рідини

22.             Пацієнт, що страждає на серцеву недостатність, скаржиться медсестрі на задишку при фізичному навантаженні та виділення більшої кількості сечі вночі ніж вдень. Це заважає йому відпочивати. Таке явище називається:

1. Поліурія

2.               Анурія

3.               Ішурія

4.               Ніктурія

5.               Олігурія

23.            Досліджуючи основні параметри пульсу, медсестра з певною силою притискає артерію до внутрішньої поверхні променевої кіски для припинення пульсації. Яку властивість пульсу визначає медсестра?

1. Частоту

2.               Ритм

3.               Глибину

4.               Наповнення

5.               Напруження.

24.            В реанімаційному відділенні медична сестра при дослідженні пульсу у тяжкохворого виявила, що частота пульсу складає 40 уд/ хв. Як оцінити такий пульс?

1. Аритмія

2.               Пароксизмальна тахікардія

3.               Ниткоподібний

4.               Брадикардія

5.               Тахікардія.

25.            Пацієнт 60 років знаходиться в пульмонологічному відділенні з приводу бронхіальної астми, його турбує задишка. Яке відповідне положення необхідно надати пацієнту при реалізації плану медсестринських втручань?

1.     Напівсидячи

2.     Лежачи

3.     З опущеним ніжним кінцем функціонального ліжка

4.     З опущеним головним кінцем функціонального ліжка

5.     З підвищеним ніжнім кінцем функціонального ліжка

26.      Основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотримання розпорядку дня. Коли медична сестра повинна проводити термометрію хворим у стаціонарі?

1. Після сніданку та ввечері

2.             Один раз після обіду

3.               Після ранкового туалету

4.             Три рази на день

5.               Два рази на день: до ранкового туалету і після денного відпочинку

27.            В нічний час постова медсестра була викликана до хворого, який поскаржився на задишку. Який із заходів найпростішої фізіотерапії медсестра повинна застосувати?

1.     Оксигенотерапію

2.    Вакуумтерапію

3.    Гірудотерапію

4.    Бальнеотерапію

5.    Аутогемотерапію

28.            Пацієнтка К. 52 р. поступила в торакальне відділення онкодиспансеру з діагнозом "рак легенів" зі скаргами на слабкість, зниження працездатності, підвищення температури тіла до 37,2?С, задишку, кровохаркання. Медична сестра встановлює пріоритетність вирішення проблем пацієнта. Яка проблема пацієнта потребує першочергового вирішення?

1. Задишка

2.               Кашель

3.               Кровохаркання.

4.               Слабкість

5.               Гарячка

29.            У пацієнта К, 53 р., який знаходиться на лікуванні у неврологічному відділенні з приводу тяжкого розладу мозкового кровообігу з’явилося рівномірне за глибиною дихання з паузами до ЗО сек. Який патологічний тип дихання спостерігається у пацієнта?

1.    Біота

2.    Куссмауля

3.    Чейна-Стокса

4.    Астма

5.    Ядуха

30.            З якою метою при оксигенотерапії проводять зволоження кисню?

1. Запобігання його лишньої втрати

2.               з метою попередження висушування слизових оболонок

3.               з метою його дезінфекції

4.               з гігієнічною метою

5.               дотримання правил техніки безпеки

31.            У пацієнтки 47-ми років, хронічна серцева недостатність, їй призначено вимірювати водний баланс.

Що потрібно враховувати, виконуючи це призначення?

1. Різниця між масою тіла вранці та ввечері

2.               Кількість рідини, введеної за добу

3.               Кількість сечі, виділеної за добу

4.               Співвідношення між денним та нічним діурезом

5.               Співвідношення між введеною рідиною та виділеною сечею за добу

32.            Яке порушення діурезу носить назву “ніктурія”?

1. прискорене сечовипускання

2.             переважання нічного діурезу над денним

3.               наявність крові в сечі

4.               добова кількість сечі - менш, ніж 500 мл

5.               збільшення кількості добової сечі більше 2 л

33.            Яка наука вивчає особливості протікання захворювань людей похилого та старечого віку, розробляє методи їх діагностики, профілактики та лікування:

1. геріатрія

2.               герогігієна

3.               геронтологія

4.               загальна гігієна

5. санологія

34.            В палаті-ізоляторі перебуває хворий у коматозному стані. Яке положення в ліжку він може займати?

1. Пасивне положення
2. Активне положення
3. Вимушене положення
4. На правому боці
5. На лівому боці

35.            У пацієнта 48 років, який знаходиться в реанімаційному відділенні у коматозному стані, відмічається рідке (6-8 дихальних рухів за хв.), шумне, глибоке дихання.

Визначіть патологічний тип дихання:

1.     Дихання Куссмауля

2.     Дихання Біота

3.     Дихання Чейн-Стокса

4.     Брадипноє

5.     Тахіпноє

36.            Пацієнту із серцево-судинною недостатністю для зменшення набряків лікар призначив сечогінний засіб. Який із зазначених методів може використати медична сестра для контролю його ефективності?

1. Виміряти добовий діурез.
2. Визначити водний баланс
3. Визначити частоту сечовипускання
4. Оцінювати кількість сечі кожні три години

5.     Оцінювати колір сечі після кожного сечовипускання

37.            Хворому Д., 46 років з підозрою на шлункову кровотечу, м/с на епігастральну область приклала міхур з льодом. Через який час вона повинна його змінити?

1. Через 5-10 хв.
2. Через 20 хв.
3. Через 2-3 год.
4. Немає різниці
5. Доти, поки не розтане лід

38.            Пацієнт К., 62 роки лікується в кардіологічному відділенні з приводу серцевої астми. У пацієнта діагностовано набряк легень. Яким засобом доцільно зволожувати кисень для проведення оксигенотерапії?

1. Водою
2. Спиртом
3. Фурациліном
4. Розчином натрію гідрокарбонату
5. Розчином калію перманганату

39.            Пацієнтка Л., 65, років лікується у кардіологічному відділенні. AT 200/120 мм рт. ст. Як називається такий стан?

1. Атонія

2.               Дистонія

3.               Гіпотензія

4.               Гіпертонія

5.               Колапс

40.  Пацієнт 50-ти років лікується в хірургічному відділенні з приводу шлунково-кишкової кровотечі. У пацієнта діагностована гостра судинна недостатність. Як називається такий стан?

1. Гіпотензія.

2.               Колапс

3.               Запаморочення

4.               Серцева астма

5.               Набряк легенів

41.      У больного М., 32 лет развился приступ бронхиальной астмы. Каное вынужденое

положение он займет для облегчения состояния?

1. Сидя, опираясь о колени

2.               Горизонтальное

3.               Горизонтальное с приподнятыми ногами

4.               Лежа на боку

5.               Сидя, обхватив руками живот

42.      У пациентки первый период лихорадки. В плане сестринских вмешательств должно быть

1. введение жаропонижающих, измерение температуры

2.               пузырь со льдом, прохладное питье, измерение температуры тела

3.               введение кофеина, наблюдение за артериальным давлением

4.               наблюдение за пациентом, сообщение врачу о состоянии пациента

5.               соблюдение пациентом постельного режима, согревание пациента, наблюдение за пациентом 

43.            Пациенту пульмонологического отделения необходима оксигенотерапия. На какое расстояние медсестра должна ввести носовой катетер?

1.   3 см

2.               5 см

3.               7 см

4.               Равное расстоянию от мочки уха до кончика носа

5.               До бифуркации трахеи

44.            У пацієнта 22 років другий період гарячки. Він збуджений, на щоках рум’янець, марить, температура тіла 400С, губи вкриті кірочками. Про що в першу чергу повинна подбати медична сестра при догляді за пацієнтом?

1. Подати грілку

2.               Створити індивідуальний пост

3.               Подати міхур з льодом

4.               Провітрити палату

5.               Надати горизонтальне положення

45.            У терапевтичному відділенні знаходиться пацієнт А. 45 років з хронічною недостатністю кровообігу. Визначивши кількісь виділеної сечі за добу (добовий діурез) та порівнявши її із кількістю випитої рідини та введеної парентерально медична сестра визначила, що пацієнт виділив більше сечі ніж отримав рідини. Як називається цей діурез?

1.     Позитивний

2.     Від’ємний

3.     Нормальний

4.     Негативний

5.     Незбалансований

46.            Ознаками легеневої кровотечі є:

1. Темна кров при блюванні;

2. Темна кров з кашлем та блюванням

3.               Піниста яскраво-червона кров;       

4.               Блювання "кавовою гущею";

5.               "Іржаве" харкотиння.

47.            Медична сестра за показанням вимірює температуру пацієнту в прямій кишці. На яку довжину м/с повинна ввести термометр в пряму кишку?

1.   3 - 4 см

2.               1 - 2 см

3.               5 -6 см

4.               5 - 7 см

5.               10 см

48.            У пацієнта К. висока температура, сильний головний біль, йому жарко, неспокій. Яку з процедур найпростішої фізіотерапії застосує м/с для полегшення головного болю цьому пацієнту?

1. зігріваючий компрес

2.               холодний компрес

3.               грілку

4.               банки

5.               гірчичники

49.            Пацієнта С.,ЗО р, хворого на вогнищеву пневмонію турбує відчуття садніння за грудиною , сухий кашель, температура тіла 38-39 градусів С. Протягом 3 діб медсестра спостерігала добові коливання температури не більше 1 градуса С. Який тип гарячки спостерігається у пацієнта?

1. гарячка послаблювального типу

2.               гарячка переміжного типу

3.               гарячка постійного типу

4.               гарячка гектичного типу

5.               гарячка неправильного типу

50.            Пацієнтку Ю. 43 р., яка знаходиться на лікуванні у кардіологічному відділенні турбують приступи серцебиття . Лікар призначив контролювати артеріальний

пульс. Яка судина найчастіше використовується для визначення властивостей            пульсу?

1. скронева артерія

2.               променева артерія

3.               ліктьова артерія

4.               стегнова артерія

5.               сонна артерія

51.            Медична сестра запросила пацієнта на перев’язку. Він побачив брудний перев’язувальний матеріал після передньої перев’язки, внаслідок чого знепритомнів. Що сталося з пацієнтом?

1. зомління

2.               егогенія

3.               егротогенія

4.               шок

5.               іпохондрія

52.            У пацієнта з туберкульозом температура тіла 37-380С. Як називаєтся ця температура?

1.     ремітуюча

2.     гектична

3.     переміжна

4.     неправильна

5.     субфебрильна

53. Стадію підвищення температури тіла найчастіше супроводжують:

1.     відчуття жару, сухість у роті

2.     сильний головний біль, марення

3.     остуда, ниючий біль в усьому тілі

4.     зниження артеріального тиску, слабкий пульс

5.     загальна слабкість, збудження, неспокій

54. Пацієнт скаржиться на загальне нездужання, головний біль, мерзлякуватість, шкіра холодна на дотик, набула вигляду “гусячої”. Які заходи повинна здійснити медсестра?

1.     Покласти холодний компрес на лоб

2.     Дати жарознижувальні препарати

3.     Встановити індивідуальний сестринський пост

4.     Пацієнта вкласти в ліжко, обкласти грілками, напоїти гарячим чаєм

5.     Спостерігати за пульсом, AT, диханням.

55. У хірургічному відділенні знаходиться пацієнт з термічним опіком II ступеня обох передпліч. У проекції якої судини доцільно провести дослідження пульсу?

1.     міжфалангової артерії

2.     ліктьової вени

3.     сонної артерії

4.     потиличної артерії

5.     зовнішньої яремної вени

56.            Хворому для зменшення набряків при серцевій недостатності призначено сечогінний засіб. Який із методів Ви використаєте для контролю його ефективності ?

1.     Вимірювання добового діурезу

2.     Збирання сечі через 3 години

3.     Врахування динаміки кольору сечі після кожного сечовипускання

4.     Зважування хворого

5.     Визначення частоти сечовипускання

57.            Основна ознака першого періоду гарячки:

1.     остуда

2.     спрага

3.     потовиділення

4.     судоми

5.     втрата свідомості

58. Пацієнт М., 57р., перебуває на лікуванні в20 годині Ви відмітили І підвищення температури тіла до 39,60 С. Яке з незалежних сестринських втручань необхідно виконати?

1. Призначити ін'єкцію анальгіну

2. Накласти холодний компрес на чоло

3. Поставити банки

4. Виконати олійну клізму

5. Накласти гірчичники

59. У пацієнтки А., 42 років, протягом 4 діб спостерігалися нездужання, температура 39? С. На 5-й день з'явилася загальна слабкість, значне потовідділення, пульс став ниткоподібним, темепература 35,8 С. Визначте стан пацієнта.

1. підвищення температури

2. критичне зниження температури

3. збереження температури

4. літичне зниження температури

5. фебрильна температура

60. Пацієнтка 64-х років лікується в ендокринологічному відділенні з приводу цукрового діабету. Вночі у неї з'явилося сповільнене та глибоке дихання з шумним вдихом та посиленим видихом. Який патологічний тип дихання спостерігається в пацієнтки?

1.     Експіраторна задишка

2.     Інспіраторна задишка

3.     Куссмауля

4.     Чейна-Стокса

5.     Біота

61. Пацієнта С., ЗО років, турбує сухий кашель та підвищення температури тіла до 39 С. Протягом 3 діб медична сестра спостерігала добові коливання температури не більше 1 С. Який тип гарячки спостерігається у пацієнта?

1.     гарячка послаблювального типу

2.     гарячка переміжного типу

3.     гарячка гектичного типу

4.     гарячка постійного типу

5.     гарячка неправильного типу

62. У пацієнта М., який хворіє на грип, температура тіла знизилася з 39,2 С до 36,3 С протягом 2 годин. Насамперед, яка система страждає у разі критичного зниження температури тіла?

1. серцево-судинна

2. травна

3. ендокринна

4. нервова      .

5. сечовивідна

63.            Пацієнтці Ю., 43 років, яка знаходиться на лікуванні у кардіологічному відділенні з приводу лікування міокардиту лікар призначив досліджувати властивості пульсу. Яка судина найчастіше використовується для визначення властивостей пульсу?

1. скронева артерія

2.               променева артерія

3.               ліктьова артерія

4.               стегнова артерія

5.               сонна артерія

64.            У пацієнта В., 23 років, спостерігається перший період гаряч-ки. Із перелічених заходів виберіть той, який полегшить його стан.

1.     грілка

2.     міхур з льодом

3.     холодний компрес

4.     медичні банки

5.     п'явки

65.            Під час оцінки функціонального стану пацієнта медсестра звернула увагу на наявність дефіциту пульсу. Поясніть, що це?

1. Різниця між систолічним і діастолічним тиском

2.               Різниця між систолічним і пульсовим тиском

3.               Різниця між пульсовим і діастолічним тиском

4.               Зменшення інтервалу між окремими пульсовими хвилями

5.               Різниця між частотою серцевих скорочень і частотою пульсу на променевій артерії

66.            Здійснюючи медсестринський процес, медсестра виявила у пацієнта експіраторну задишку. Які ознаки цього стану?

1. Утруднений вдих

2.               Утруднений вдих і видих

3.               Утруднений видих

4.               Вдих і видих поверхневий

5.               Дихання рідке, з паузами

67.            Різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску - це:

1. Пульсовий тиск

2.               Максимальний тиск

3.               Мінімальний тиск

4.               Венозний тиск

5.               Артеріальний тиск

68.            За призначенням лікаря медична сестра визначила AT тяжкохворому пацієнту, результати якого необхідно графічно зобразити у температурному листі. Вкажіть ціну однієї поділки AT в температурному листі:

1. 2 мм рт. стовпчика

2. 5 мм рт. Стовпчика

3.               З мм рт. стовпчика

4.               4 мм рт. стовпчика

5.               10 мм рт. стовпчика

69.            Пацієнт 40 років, поступає в пульмонологічне відділення з діагнозом хронічний бронхіт. Чим буде вимірювати медична сестра життєву ємкість легень?

1. Тонометром

2.               Динамометром

3.               Спірометром

4.               Апарат Боброва

5.               Фонендоскопом

70.            У хворого хронічна недостатність кровообігу II Б ст. При визначенні водного балансу виявили, що протягом доби хворому введено 1,5 л рідини. Добовий діурез становить 800 мл. Як називається це явище?

1. Позитивний діурез

2.               Анурія

3.               Поліурія

4.               Дизурія

5.               Від’ємний діурез

 

До тяжкохворих відносяться категорії пацієнтів, котрі хворіють на недуги з ускладненим перебігом, які не піддаються ефективному лікуванню або мають несприятливий прогноз. Стан цих хворих проявляється глибокими порушеннями найважливіших функцій організму (нервової діяльності, дихання, кровообігу, травлення, виділення), що часто призводить до численних загострень недуги і навіть до смерті. Однак перебіг і наслідки навіть досить складного захворювання зазвичай можна визначити якісним доглядом за хворими, своєчасним і добросовісним виконанням медичною сестрою призначень лікаря. Стан тяжкохворого може змінюватися у будь-який момент, тому вони вимагають постійної уваги і повинні бути під систематичним медичним наглядом протягом всього періоду тяжкого стану.

            Для забезпечення догляду за важкохворими організовують індивідуальний пост. Медична сестра весь час повинна знаходитися біля хворого, стежити за його станом, кольором шкіри, частотою пульсу та дихання, артеріальним тиском, характером виділень. Індивідуальний пост забезпечують необхідними засобами для догляду за важкохворими (поїльник, підкладне судно, грілка, сечоприймач, газовідвідна трубка тощо) та надання їм невідкладної допомоги.

            Для забезпечення важкохворим спокою і щоб не турбувати інших хворих, їх поміщають у палати на 1 або 2 місця з сигналізацією. Хворому забезпечують зручне положення в ліжку. Краще використовувати функціональне ліжко. Для запобігання пролежнів хворому щодня перестеляють ліжко, перемінюють постільну білизну двічі на день. Простирадла, наволочки, сорочки повинні бути без рубців, швів, застібок на поверхні, повернутій до тіла хворого. Під сідниці хворого по всій ширині ліжка підкладають клейонку, зверху її застеляють простирадлом, яке по всій довжині підгортають під матрац, щоб не збиралися складки. Після сечовипускання та дефекації обмивають та висушують промежину, щодня оглядають ділянку лопаток, сідниць, хребта тощо. При нетриманні сечі підкладають гумове судно. Якщо хворий не може мочитися самостійно, йому ставлять катетер.

           

            Поняття про реанімацію

            Реанімація (від лат. reanimation – оживлення) – це комплекс заходів, які направлені на відновлення різко пригнічених життєво важливих функцій організму, насамперед, дихання і серцевої діяльності. Першочерговими заходами по оживленню організму вважаються непрямий масаж серця і штучне дихання.

            Для життєдіяльності організму потрібне безперервне надходження та споживання ним кисню та виділення вуглекислоти. Ці процеси забезпечують системи органів дихання, кровообігу під контролем центральної нервової системи. Тому їх ураження призводить до смерті. Між смертю і життям існують своєрідні перехідні стани, при яких ще не наступила смерть, але вже не може бути повноцінного життя.             Такі стани називають термінальними (від лат. terminalis – кінцевий).

            Процес вмирання та його періоди. Зупинка життєдіяльності (смерть) може виникнути раптово (при нещасних випадках) чи передбачувано, як закономірний наслідок невиліковної хвороби. Клінічна динаміка вмирання включає цілу низку патологічних процесів: припинення діяльності серця, зупинка кровообігу, порушення функції мозку, непритомність (протягом 1-2 с.) розширення зіниць (20-30 с.), зупинка дихання, передагональний стан, термінальна пауза, агонія (боротьба), клінічна смерть.

            Передагонія – це стан хворого, коли фізіологічні механізми життєдіяльності організму знаходяться в стані декомпенсації: центральна нервова система пригнічена, можливий коматозний стан; діяльність серця ослаблена, пульс нитковидний, артеріальний тиск нижчий критичного ( 70 мм рт. ст.); функції зовнішнього дихання та паренхіматозних органів порушені. Передагонія триває від кількох годин до декількох днів. За цей час стан хворого ще більш погіршується й закінчується термінальною паузою. Хворий втрачає притомність, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, ниткоподібний пульс визначається тільки на сонних, стегнових артеріях; відмічається тахікардія, систолічний тиск менше 70 мм рт. ст. Дихання часте, неглибоке.

            Термінальна пауза характеризується тимчасовим згасанням функції кори мозку, дихального центру, серця; артеріальний тиск падає до нуля, дихання припиняється. Триває цей період від 10 с. до 4 хв.

            Агонія (боротьба) – це стан хворого, коли внаслідок виснаження центрів життєдіяльності вищого порядку виходять з під контролю (активізуються) бульбарні центри та ретикулярна формація. У хворого відновлюється м'язовий тонус та рефлекси, появляється зовнішнє дихання (безладне, з участю допоміжної мускулатури). Хворий неначе намагається захопити повітря відкритим ротом, але дихання неефективне, бо м’язи вдиху та видиху скорочуються одночасно. Серце на деякий час посилює роботу, систолічний тиск може збільшитися до 100 мм рт. ст. Над магістральними артеріями пальпується пульс. Нерідко у хворих прояснюється свідомість. Однак в цей час метаболічні порушення у клітинах організму стають незворотними. Після цього стан хворого погіршується – швидко згоряють останні запаси енергії, акумульовані в макроергічних зв'язках, і через 20-40 секунд настає клінічна смерть.

            Клінічна смерть – це стан, в якому перебуває організм протягом декількох хвилин після припинення кровообігу та дихання, коли повністю зникають усі зовнішні прояви життєдіяльності (зупинка дихання і серцебиття) , але в тканинах ще не настали незворотні зміни.

            При такому стані хворого ще можна спасти, якщо негайно надати йому допомогу, тому що тільки через 4-6 хвилин після настання клінічної смерті остання переходить у біологічну в наслідок кисневого голодування головного мозку і загибелі нервових клітин, що управляють життєво важливими функціями організму. Термінальні стани можуть виникнути при важкому шоку, інсульті (крововиливі у мозок), інфаркті міокарду, важких отруєннях, ураженнях електричним струмом, утопленні та інших станах, що потребують негайної допомоги

            Основні ознаки клінічної смерті:

• відсутність самостійного дихання.
• відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою) та серцебиття,
• стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції.

            Додаткові ознаки:

• зміна забарвлення шкіри (блідість, мертвотно-сіра чи синюшна),
• відсутність притомності,
• відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу;
• опущення нижньої щелепи ;
• відсутність артеріального тиску,
• поступове охолодження тіла,
• на ЕКГ спостерігається асистолія або фібриляція,
• мимовільне сечовипускання та дефекація.

            Тривалість стану клінічної смерті від 4 до 6 хвилин

            Важливим фактором, що впливає на тривалість клінічної смерті є температура оточуючого середовища. При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хвилин, при мінусових температурах – до 10 і більше хвилин. Тривалий період вмирання значно погіршує ефективність реанімації.

            Біологічна смерть виникає тоді, коли внаслідок незворотних змін в організмі, та насамперед, в центральній нервовій системі, повернення до життя неможливе.

            Комплекс невідкладних заходів (реанімація)

            При термінальних станах основне завдання першої допомоги – підтримання життя хворого до прибуття швидкої допомоги. Заходи повинні проводитися одразу ж після розвитку важкого стану. Допомога при термінальних станах (реанімація) – це перш за все заходи, направлені на усування розладів серцевої діяльності та дихання (непрямий масаж серця, штучне дихання методом із рота у рот або із рота у ніс). Реанімацію проводять на протязі не менше 40 хвилин або до прибуття швидкої допомоги, або до появи у хворого самостійного серцебиття, або до появи ознак біологічної смерті (появи трупних плям). Потерпілого вкладають горілиць на тверду основу, бажано з опущеною верхньою частиною тулуба. Не задіяний у реанімації рятівник підіймає ноги потерпілого на 50-60 см доверху для відтоку від них крові та збільшення кровонаповнення серця.

Головними реанімаційними заходами при зупинці кровообігу є масаж серця і штучне дихання, які обов’язково проводяться одночасно, тому що необхідно насичувати киснем циркулюючу кров.

            Штучна вентиляція легенів. Штучну вентиляцію легенів виконують за допомогою методу рот до носа.

            Показання. Зупинка дихання, патологічний тип дихання.

            Перед початком штучної вентиляції легенів необхідно переконатися в тому, що верхні дихальні шляхи відкриті. Треба швидко відкрити хворому рот і слиз або рідину видалити хустинкою, серветкою, а краще всього відсмоктувачем. Знімні зубні протези виймають. Розстібають стискуючий одяг.

            У перші хвилини клінічної смерті корінь язика, що западає, перекриває вхід у верхні дихальні шляхи. Щоб дати можливість повітрю проходити в легені потерпілого, треба максимально задерти йому голову назад. Можна під плечі покласти валик з одежі, руку. З гігієнічних міркувань штучну вентиляцію легенів методом рот до рота або рот до носа проводять через хустинку, шматок марлі чи одежі. При вдуванні повітря в рот рекомендується одну руку покласти під шию, а другу – на чоло потерпілого. Вдуваючи повітря, одночасно вільними пальцями затискують ніздрі, щоб запобігти виходу повітря через ніс. Якщо рот судомно стискується, вдування проводять через ніс. При вдуванні повітря в ніс руку з потилиці переміщують на нижню щелепу, яку притискують до верхньої, щоб забезпечити герметизацію верхніх дихальних шляхів. Частота вдувань – 12 разів на 1 хв. Для забезпечення достатнього об’єму повітря, що вдувається, особа, яка проводить штучну вентиляцію легенів, повинна дихати глибоко.

            Треба пам’ятати, що рухи грудної клітки в такт вдування – ознака правильного застосування методу. Якщо є повітропровідна трубка, особа, що проводить штучну вентиляцію легенів, стає в узголів’я потерпілого і вставляє повітропровід у рот. Для цього треба відтягнути язика язикоутримувачем або притиснути його кінцем трубки до нижньої щелепи, повернувши її на 90˚, щоб згину трубки відповідала сферична поверхня спинки язика.

            Щиток, який є на трубці, щільно притискують до губів, щоб перешкоджати виходу повітря, що вдувається. Щиток притискують вільним пальцем, а ІІ і ІІІ пальцями виводять нижню щелепу вперед. Повітря вдувають через трубку в момент максимального відкидання голови назад.

Для проведення штучної вентиляції легенів також застосовують різні ручні дихальні апарати. При використанні цих апаратів вдих проходить під час стискання мішка або міха руками під тиском 3,3-3,9 кПа (25-30 см вод. ст.), при цьому можна вдути від 400 до 1500 мл повітря залежно від віку потерпілого. Видих відбувається пасивно завдяки еластичній тязі грудної клітки. Під час видиху мішок заповнюється атмосферним повітрям або киснево-повітряною сумішшю самостійно (розправлення мішка, міха). Треба звертати увагу на ритм дихання: вдих має бути удвічі коротшим, ніж видих.

            Непрямий (закритий) масаж серця. Показання. Зупинка кровообігу в стадії клінічної смерті.

Непрямий масаж серця виконують на твердій поверхні (дошці, підлозі, твердій кушетці тощо). У ділянці нижньої третини груднини серце ближче прилягає до передньої поверхні грудної клітки. Оскільки в основі масажу лежить видалення крові з порожнини серця, стискання (надавлювання) проводять у цій ділянці, а не лівіше (ділянка верхівки серця), не нижче (ділянка шлуночків) і не вище (ділянка судин, що відходять від серця). Глибина вдавлення груднини в дорослої людини – 3-4 см. Нижню третину груднини легко знайти за такими орієнтирами. У верхній частині живота легко промацується хрящоподібне утворення, так званий мечовидний відросток. Він легко подається при надавлюванні пальцями. На 1,5-2 см вище від цього місця по центру грудної клітки міститься зона грудної кістки, яка при надавлюванні пальцями не подається. Це і є ділянка нижньої третини груднини У дорослих осіб надавлювання проводять обома руками. Щоб підсилити надавлювання, руки кладуть одна на одну. Під час кожного стискання нижньої третини груднини уникають напружування м’язів рук, а ніби «скидають» масу своєї грудної клітки на руки. Для цього руку, на якій проводять натискання, не треба згинати в ліктьовому суглобі.

            Натискання при масажі треба проводити ривком тривалістю від 0,5 до 0,75 с, 1 раз в 1 с., тобто 60 разів за 1 хв. Почергово вдування повітря та натискування на грудину у співвідношенні 1:4 тобто на 4-5 надавлювань на грудну клітку проводять одне енергійне вдування повітря. На момент вдування повітря масаж серця зупиняють, але не більше ніж на 3 с.

            Ознаки правильного проведення реанімаційних заходів: звуження зіниць, поява коротких дихальних рухів, нормалізація забарвлення шкіри, відчуття під пальцями артеріальної пульсації, синхронної з масажем; іноді навіть визначається артеріальний тиск. У деяких випадках може відновитись серцева діяльність. Ці заходи слід проводити до прибуття спеціалізованої лікарської бригади.

            У разі відсутності ознак ефективності реанімаційних заходів через 30 хв. від початку їх застосування можна запідозрити наявність важких ушкоджень головного мозку. Недоцільність подальшого оживлення.

            Клінічна смерть у стаціонарі

            I. Найчастіші причини первинної зупинки серця:

а) гостра серцева недостатність (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, раптова кардіальна смерть);

б) гостра обструкція магістральних судин (тромбемболія легеневої артерії);

в) гострий значний дефіцит об'єму циркулюючої крові (синдром масивних крововтрат, виражена гіпогідратація);

г) раптове падіння тонусу судин (гостра недостатність надниркових залоз, анафілактичний шок, соматогенний колапс при гострих отруєннях, ортостатичний медикаментозний колапс).

            II. Найчастіші причини смерті при первинній дихальній недостатності:

а) обструкція дихальних шляхів (коренем язика, блювотними масами, чужорідними тілами);

б) пригнічення діяльності дихального центра (наркотичними анальгетиками, анестетиками);

в) порушення біомеханіки дихання (судомні стани, міастенічний синдром, напружений пневмо-гемоторакс);

г) рестриктивні розлади (масивні пневмонії, синдром шокових легень, гемо- пневмоторакс).

            III. Найчастіші причини первинної мозкової смерті:

            Гострі судинні ушкодження головного мозку (субарахноїдальні крововиливи, геморагічні, ішемічні інсульти), синдром здавлювання мозку. В умовах стаціонару за хворими, в яких існує загроза раптової смерті, повинен проводитись постійний нагляд (моніторизація життєвих функцій). При зсуві параметрів життєдіяльності за межі компенсації хворим проводять коригуючу інтенсивну терапію. Тому клінічна смерть, як несподіване ускладнення, в лікарні повинна бути рідкісним явищем.      Медичний персонал завжди повинен бути спроможним надати негайну реанімаційну допомогу.

Перелік необхідної апаратури, інструментів та медикаментів для реанімації: Ручний портативний дихальний апарат, відсмоктувач з набором катетерів, електрокардіограф, дефібрилятор, роторозширювач, язикотримач, набір масок для обличчя та повітряпроводів, ларінгоскоп з інтубаційними трубками, набір голок для пункції серця та конікотомії, розчини адреналіну гідрохлориду, атропіну сульфату, гідрокарбонату натрію, лідокаїну гідрохлориду, кортикостероїдів, гемодинамічних інфузійних препаратів, одноразові системи для вливань, шприци, внутрішньосудинні катетери, централізована подача кисню.

            Особливості надання реанімаційної допомоги у стаціонарі. Як правило, в лікарні хворий помирає найчастіше в ліжку. Для забезпечення твердої поверхні (лише в цім випадку масаж серця буде ефективним!) під спину хворого негайно підкладають спеціально заготовлений щит (бильце від функціонального ліжка), або хворого зсувають на край ліжка, на раму, або стягують його на підлогу. Тривалість проведення першої стадії реанімації повинна бути мінімальною; уже через 5-7 хвилин необхідно надавати спеціалізовану медичну допомогу. Це в значній мірі визначає ефективність реанімації.

            При первинній зупинці кровообігу (фібриляції серця), діагностованій протягом перших 20-30 секунд, доцільно здійснити “прекардіальний удар” – енергійно вдарити кулаком по середині грудини. В деяких випадках виконаний удар відновлює синусовий ритм і діяльність серця. При обструкції верхніх дихальних шляхів (тотальний ларингоспазм, ларингостеноз, попадання у голосову щілину стороннього тіла) з метою відновлення прохідності дихальних шляхів іноді необхідно здійснити конікотомію або трахеостомію.

            Прогноз реанімації найбільш сприятливий при первинній зупинці дихання, найнесприятливіший – при первинній мозковій смерті.

            Біологічна смерть – це незворотне припинення життєдіяльності організму, яке настає після клінічної смерті.

            Факт смерті констатує тільки лікар. Він записує до історії хвороби день, час і хвилини, коли вона настала. Ознаками біологічної смерті є поява зупинки дихання, відсутність пульсу та серцебиття, мертвотна блідість шкірних покривів, розслаблення м’язів, зникнення блиску очей, втрата чутливості, поступове охолодження тіла до температури оточуючого середовища, розширення зіниць і відсутність їх реакції на світло.

            Вірогідними ознаками біологічної смерті людини є зниження температури тіла нижче 20˚ С, наявність трупних плям, поява трупної закляклості, ознака «кошачого ока»: при боковому здавлені очного яблука зіниця набуває овальної форми, що нагадує звужену зіницю ока кішки.

Правила поводження з трупом. Лікар констатує смерть хворого і реєструє в історії хвороби точний час, коли вона настала. При констатації біологічної смерті з трупа необхідно зняти одежу, розмістити його горілиць і розігнути кінцівки. Нижню щелепу померлого підв’язують бинтом і закривають повіки, його тіло закривають простирадлом і залишають у ліжку протягом 2 год. Коштовності померлої людини вилучають у відділенні у присутності лікаря і передають на збереження. Якщо не вдається зняти обручки, персні тощо, про це роблять відповідний запис в історії хвороби. Після утворення трупних плям на стегні померлого записують чорнилом його прізвище, ім’я, по батькові і номер історії хвороби. На додаток до історії хвороби оформляють супровідну записку до моргу, де вказують паспортні дані, номер історії хвороби, діагноз і дату смерті. Померлого в супроводі медичної сестри доставляють у патологоанатомічне відділення. Речі померлого (одяг, гроші, коштовності тощо) передають родичам під розписку, особисті предмети померлих від особливо небезпечних інфекцій (чума, холера) спалюють одночасно з трупом.